About Rebuild Acceleration Framework for Ukraine

У 2001 році, під авторством Євгена Марчука вийшла книга “Україна: нова парадигма поступу”. Одним із посилів праці була ідея зробити ставку на концепцію випереджального розвитку. А саме, створити навколо університетів, вільних економічних зон та професійних спільнот точки економічного зростання, які б базувались на найновітніших доступних у світі технологіях. Тоді шанс було втрачено.
Війна російської федерації проти України в її повномасштабному етапі з 24 лютого 2022 року як ніколи гостро ставить перед українцями питання про національну парадигму повоєнної відбудови і розвитку.

В чому ж суть саме випереджального розвитку? Користуючись найновітнішими доступними технологіями, переосмисливши перспективи, здобувши нові знання та навички, ми маємо можливість відбудувати міста та села, які відразу стануть найсучаснішими у світі. В яких відразу на рівні містобудівних принципів закладене все що потрібне для максимального комфорту, безпеки та ефективності співжиття людей у громаді.
Не усі громади однаково постраждають, якісь вже зруйновані, якісь пережили окупацію, якісь досі під окупантами, з якихось виїхали майже всі жителі, а в якісь ці жителі приїхали. Але повоєнна економічна мобілізація потрібна буде усім. В різних формах але з однією метою - відродитись.

Тому логічними видаються наступні питання:

● Чи відбудовувати зруйноване таким як воно було? І чи відбудовувати взагалі? І хто володіє компетентностями для прийняття таких рішень?
● Що ми забираємо з минулого як цінне і беремо з собою у майбутнє країни та наших громад?
● Як повинна виглядати повоєнна економічна, соціальна та політична мобілізація суспільства?
● Що має зберегтись як історична пам'ять про теперішні події? Як це має бути інтегровано в освітній процес у школі і в процес громадянської освіти дорослих?
● Які інституції потрібні для випереджального розвитку? Як вони мають працювати? Які з теперішніх інституцій і як потрібно трансформувати а які закрити і забути?
● Які ще питання (десятки, сотні, тисячі питань) потрібно поставити собі у своїх громадах, щоб не втратити шанс на випереджальний розвиток?

ГО “ІПІД” спільно з ТОВ “Світ громад” ініціює розробку фреймворку (набору інструментів та методології), за допомогою якого робоча група у будь-якій громаді зможе ініціювати та організувати розробку та впровадження плану випереджальної (акселераційної) відбудови своєї громади у післявоєнний час.

ReThink - Переосмисли

Що беремо з собою з минулого без змін? Що модифікуємо, виправляємо, підлаштовуємо? Що створюємо з нуля?Text element

ReSkill - Перенавчись

Які спеціалісти та нові навички потрібні для швидкого переосмислення, повоєнної відбудови та подальшого розвитку?

ReBuild - Відбудуй

Що із зруйнованого відбудовуємо? Відбудовуємо з якими змінами? Що будуємо нового? Будуємо для чого і для кого?

ReVive - Відроди

Хто буде жити у відбудованих громадах? В чому привабливість нових громад? Як зародяться і будуть жити відроджені спільноти?

Ключові ролі

2 квітня 2022 року у м. Луцьк відбулася перша майстерня за участі представників дуже різних експертних середовищ. Учасники окреслили коло викликів, з якими обов'язково зіткнуться громади, які потребуватимуть швидкої відбудови. За результатами багатогодинних обговорень в малих та великих групах можемо вивести три ключові ролі, від яких залежатиме повоєнний розвиток у громаді:

Комітет з відбудови

Мобілізоване експертне середовище, яке у форматі “штабу” напрацьовуватиме концепцію та стратегію відбудови громади. Як і в умовах воєнного часу, повоєнна мобілізація вимагатиме найширшого залучення та консолідації усіх впливових сил у громаді навколо єдиної мети - випереджального розвитку.

Імплементатори

Підприємства, установи та організації, які готові будуть брати на себе реалізацію окремих елементів (проектів) пропонованої штабом стратегії. Повоєнна відбудова потребуватиме нових навичок, організаційних форм та управлінських принципів, про що вже варто думати організаціям та бізнесу.

Імпакт-інвестори

Люди та структури, які можуть профінансувати реалізацію проектів відбудови. При цьому фінансування має забезпечуватись кратно вищим рівнем прозорості і підзвітності і кратно оперативнішими рішення про його виділення.

1. Інтеграція ВПО.

Робота лише з ВПО може спровокувати нові конфлікти у громадах — чому працюєте лише з ВПО, а не працюєте з іншими групами в громаді? Чому приїжджих запрошують на зустрічі а сеанси арт-терапії, а місцеві діти вимушені сидіти вдома, бо все зачинено?

2. Система і культура муніципального менеджменту.

Довоєнна (для мирного часу), часто неефективна модель управління у громаді — не адекватна і не може відповідати на виклики воєнного часу та часу відбудови.

3. Люди.

Формальні інституції у громадах, які до війни не досліджували свій наявний людський потенціал, так і не роблять це в контексті тих, хто до них переїхав внаслідок війни. Тому немає навіть базового розуміння свого потенціалу і того, що з робити з ВПО.

4. Кадри.

Відбудова громад потребуватиме спеціалістів професійно-технічних спеціальностей. Цей дефіцит спостерігався до війни, і набере більших масштабів у повоєнний час. Брак професійного кадрового забезпечення, організаційних процесів та документації може стати на заваді швидкому процесу залучення інвестицій у відбудову громад. Можемо зіткнутись з ситуацією коли гроші на відбудову є, але кадрів і команд з психічною готовністю/спроможністю виконувати інтелектуально складну роботу немає.

5. Інклюзія.

Інклюзія стає викликом №1. Як включити різні групи людей, особливо ті, які пройшли війну чи сильно постраждали від війни, в процес відбудови, щоб відбудоване повоєнне життя в громаді було однаково комфортним для всіх?

6. Ерозія інституцій.

Віддалення від потреб реальності (муніципалітетів, шкіл, клубів, бібліотек тощо) триватиме й надалі. Якщо вони не трансформуються, то стануть тягарем для громади. Якщо інституції працюватимуть по-старому (а в більшості досі, навіть під час війни, так і є), то неможливо розраховувати на якийсь інший розвиток, аніж був до війни.

7. Масовий ПТСР.

Нам ще доведеться знайти відповідь на питання — як подолати психологічні наслідки війни у мільйонів людей? Що окрім піротехніки під вікнами у дворах стане поза законом? Як зменшити прояв комплексів у того, хто вижив, що супроводжується сумом і потребує шляхів виходу?

8. Локальна економіка.

Як громадам прийняти бізнеси з інших регіонів і не втратити своїх? Приймаючи бізнеси, громада має визначитися, який бізнес вона хоче в себе бачити. Як цей процес організувати? Відбудова громад може затягнутися і бізнес не витягне і буде змушений закритися.

9. Логістика.

Старі підходи до планування та управління запасами, забезпечення продовольчої безпеки, внутрішня зв'язаність країни - імовірно мають бути переглянутими.

10. Гуманітарний занепад.

На тлі нагальної потреби у відбудові інфраструктури, можливого голоду, епідемій, потреби культурної сфери та освіти можуть стати не пріоритетними.

10. Гуманітарний занепад.

11. Екологія.

Війна створює нові екологічні проблеми і провокує загострення старих, з’являється нагальна потреба здійснювати ресурсозатратний екологічний аудит, оцінювати втрати внаслідок війни і придатність громади до подальшого проживання в ній (хто це буде робити, за які гроші і за якою методикою?).

12. Інфраструктура.

Інфраструктура громади швидше за все буде відбудовуватись чужими людьми, які побудують і поїдуть, або відбудують і залишаться, а “нам тут не буде місця”.

13. Полювання на відьом.

Після завершення війни, вийдуть на поверхню відкладені конфлікти, актуалізується пошук винних, “причетних” або навпаки — “непричетних”, корупціонерів тощо. Це ще один етап внутрішньої війни, яка може з'їсти значну кількість фінансових ресурсів, уваги і часу. При цьому зло не може залишитись безкарним.

14. Нові конфлікти.

Мовні, релігійні та інші конфлікти можуть актуалізуватися з новим розмахом. Час задуматись над політиками, що допоможуть уникати критичного впливу факторів, які нас роз'єднували в минулому.

15. Корупція.

Корупція, неефективне державне управління, непрозоре використання ресурсів - все це нікуди не ділось, притихло і чекає свого нового зоряного часу. Корупційні схеми поглинуть значну частину виділених на відбудову коштів, а забудовники можуть швидко пролобіювати свої інтереси — виділення земельних ділянок для своїх, непрозорість процесів, знесення історично значимих об’єктів для швидкого будівництва нового. Відбудова може йти хаотичним чином, без попередніх вишукувань, досліджень, планування.

16. Нам винні.

Швидке масове вкорінення споживацьких настроїв щодо міжнародної допомоги. З однієї сторони це суттєво підриватиме імідж України, з іншої - не отримання допомоги від Західних країн, чи отримання її не на те, що справді нам потрібне - викликатиме розпач в активної частини суспільства. При цьому варто пам'ятати, що вони нам справді винні.

17. Танці на граблях.

Повторення минулих помилок — фінансування з боку проектів міжнародної технічної допомоги і робота з надуманими темами, які не вирішують реальних проблем людей у громаді.