В цьому інтерв’ю ми поговоримо про: публічні закупівлі, що воно таке і кому воно потрібно; як їх проводити; які є ризики і підводні камені при організації торгів, що виграє громада і постачальник товарів чи послуг.

Михайло Войтович: Багато людей зараз цікавляться, особливо представників муніципалітетів, особливо в контексті впровадження реформи децентралізації тематикою  публічних закупівель, їх організацією. І взагалі, кому це потрібно і як воно працює.

Василь Самолюк: Власне публічні закупівлі сьогодні є новою сферою діяльності. І деякі люди намагаються в цьому полі самореалізуватись. Власне мені випала нагода стати представником одного з майданчиків на базі якого відбуваються публічні закупівлі. Як відомо, сама система Прозоро (яка в усіх на слуху) є лише основою, яка формує і адмініструє бази даних учасників процесу публічних закупівель і напряму з учасниками не працює. Самі ж торги відбуваються на різних приватних майданчиках, які здійснюють прийом заявок, їх опрацювання (на сьогодні акредитованих таких в Україні вже є 12). Звісно це не дешеве задоволення, але фактично будь-хто має можливість створити свій майданчик і спробувати себе у сфері організації публічних закупівель. Звісно це свіжа тема, і все тільки починається.

Важливо, що ця тема відкриває відкриває «світ» публічних закупівель для тих, хто в силу неймовірної корумпованості цієї сфери був просто усунений від можливості продавати товари та послуги за кошти державного та місцевих бюджетів. Власне поняття «відкат» пішло саме з цієї сфери. Сучасна система фактично унеможливлює такі речі. Звісно що спроби вплинути на результати закупівель є, але все це відкрито і може бути в будь-який момент оскаржено.

Для довідки: Василь Самолюк, адвокат, кандидат юридичних наук, член НКР Вищого адміністративного суду України, представник ЕМ «Держзакупівлі онлайн».

М.В.: Тобто по суті, якщо є політична воля замовника, наприклад місцевої влади, то можна повністю уникнути корупційних загроз у сфері публічних закупівель?

В.С.: Я навіть більше скажу. Політична воля замовників, (а замовниками тут виступають органи державної влади, місцевого самоврядування, також зявились іще замовники яких раніше не було – це підприємства, які мають у структурі власності не менш як 50% державної чи комунальної власності) то вони не залежно від будь-якої політичної волі позбавлені впливу на процедуру закупівель. Крім того ж іще передбачена немаленька відповідальність за порушення для осіб, які організовують такі торги. Законодавець поставив відразу 17000 гривень штрафу за кожне порушення, яке буде виявлено. Думаю що з січня наступного року, фінінспекція буде дуже активно ці санкції застосовувати.

Є іще один момент, люди які беруть участь у торгах, мають реальні важелі впливу на забезпечення чесності всіх процедур. Вони мають можливості оскаржувати всі рішення які були прийняті як до Антимонопольного комітету так і, в подальшому, до суду. І крім того, буде формуватись практика, що кошти затрачені на таке оскарження (наприклад щоб оскаржити в Антимонопольний комітет якесь рішення – потрібно заплатити від 5000 до 15000 гривень) буде відшкодовувати та публічна організація, яка допустила порушення. І думаю такі позови будуть дуже не поодинокими, бо суспільство вже морального готове і якийсь рівень корупційної нетерпимості в нас вже розвинувся.

М.В.: Супер, отже сучасна система суттєво впливає на гарантування прозорості державної та місцевої влади. Окей, от закупівлі ми організували. А що це дає самій громаді? Які її вигоди? Можливо тут більше заморочок ніж результатів?

В.С.: Громаді це дає дві речі. По-перше, громада економить гроші.

М.В.: Є якісь розрахунки, якого порядку це цифри?

В.С.: Є розрахунки, які постійно оприлюднюються самою системою Прозоро. Якщо говорити про економію для конкретних громад чи окремих закупівель, то в середньому це як мінімум те, що стандартно закладалось на відкати – а це 10=20% мінімум. Іноді економія складає більше 50% від першочергово заявленої ціни. Звісно тут є деякі небезпеки, про які, я думаю ми трохи згодом поговоримо.

По-друге, це доступ самої громади до інформації. Коли кожен може легко дізнатись відповідь на питання «А що власне купується за наші гроші? Чим обґрунтована така закупівля? Хто брав участь?». І на чергових (або і позачергових) виборах опоненти діючої влади будуть мати реальний фактаж щодо того що купувалось, коли, кого викидали з торгів, хто отримав якісь преференції. Ця інформація на сьогодні є відкрита. Навіть закупівля, яка не проходить через систему Прозоро (так звані допорогові торги) але вартістю більше 50 000 гривень, то інформація про таку закупівлю все одно має бути оприлюднена з відповідним договором. Ми маємо можливість контролювати практично все. І можна легко аналізувати, що така-то міська чи сільська рада, купує такий-то товар у такого-то постачальника за цінами, які наприклад, суттєво перевищують ринкові.

М.В.: А з чого взагалі складається проведення таких торгів? На скільки це складний процес? От наприклад я міський голова і мені потрібно купити якісь дивани, наприклад у Палац учнівської молоді, от що мені потрібно зробити? Перед тим зрозуміло, що бюджет затверджений і гроші на ці дивани ніби як є…

В.С.: Для початку потрібно розробити тендерну документацію і її завантажити в систему. Завантажити документи насправді дуже просто. А от розробка має істотні наслідки. Це ті ризики про які ми вже трошки згадували. Якщо раніше можна було в ручному режимі вирішувати долю закупівлі, то тепер на 90% успіх залежить від того, на скільки грамотно та професійно була складена тендерна документація. Якщо тендерна документація складена таким чином, що нею можна зманіпулювати в ту чи іншу сторону, то потрібно бути готовим що цим скористається та чи інша не добросовісна організація чи підприємство.

От простий приклад. Хтось хоче закупити пластикові вікна і поставити їх у школі щоб дітям було тепліше зимою. Він розміщує оголошення, що є потреба закупити наприклад 50 вікон з приблизними розмірами. Але забуває вказати, яка має бути товщина скла, який тип профілю, які вимоги до енергозберігання, які побажання по виробнику тощо. То є ризик, отримати пропозицію навіть за 30% від першочергово заявленої але такі вікна будуть мало не картонні, які і поставити нікуди вже не можна.

М.В.: Тобто відбір виконавця чи постачальника по якості по суті повністю лягає на плечі того, хто пише тендерну заявку. Якщо грамотно виписали заявку – то будуть і якісні товари з послугами. Якщо прокололись на цьому етапі, то можна отримати величезну кількість супер дешевих пропозицій але неймовірно не якісних?

В.С.: Саме так. І можливості ці пропозиції відкинути будуть практично втрачені. По суті – це буде викидання грошей на вітер.

Є іще один такий момент, що організації часто не використовують ті важелі, що їм надані законом. Наприклад, замовник може виставляти до учасників торгів певні кваліфікаційні вимоги, в тому числі щодо попереднього досвіду виконання подібних договорів. Крім того, іще є така річ як гарантування закупівлі, коли учасник для того щоб взяти участь гарантує, що він у разі перемоги укладе договір. І все це прописується іще на стадії планування. Тобто усі інструменти є, але потрібно навчитись ними користуватись.

М.В.: Ти щось згадував про допорогові і понад порогові закупівлі. Це про що?

В.С.: Законодавець встановив конкретні суми, закупівля понад які має бути обов’язково проведена через систему Прозоро. Для закупівлі товарів і послуг це 200 000 гривень, для закупівлі робіт (це переважно будівництво) 1,5 мільйони гривень. Крім того до уваги береться іще предмет закупівлі. Наприклад якщо протягом року накуповується бунзин на 300 000 гривень, то ніхто на таку суму відразу ж не купує, а купує наприклад на 20 000 одного місяця на 30 тисяч наступного. І замовник може думати, що це є допорогова закупівля, яку не обов’язково проводити публічно. І він тут дуже сильно помиляється. Власне для того і оприлюднюється річний план закупівель щоб бачити чи ми обходимо систему умисно чи не обходимо.

М.В.: Що таке річний план закупівель?

В.С.: З 1 січня усі суб’єкти, в тому числі органи місцевого самоврядування і комунальні підприємства, протягом 5 днів з моменту затвердження зобов’язані опублікувати повністю річний план закупівель. І ми будемо знати на що планується витрачати гроші протягом року.

М.В.: Виходить, що все ніби досить просто але є багато усіляких нюансів. Таке відразу виникає питання, яке стосується муніципалітетів та комунальних підприємств невеликих міст, селищ та сіл, де не так щоб розженешся спеціалістів знайти. Що робити в регіонах, де кадровий голод – це вже не голод а спосіб життя? Що їм робити? Як виходити з такого становища? Де шукати спеціалістів і скільки це може коштувати?

В.С.: Моя особиста думка така. Все залежить від важливості і вартості конкретної закупівлі. Одне діло якщо це тролейбуси на 40 мільйнів гривень, то є сенс залучити фахівців і у великому місті, які готові нести відповідальність за те що вони роблять. І в кінцевому рахунку, зиск з того буде значно вищий ніж самому спробувати розбиратись на свій страх і ризик. Є і дрібні закупівлі, які потрібно і вчитись і проводити самостійно.

Щоб скористатись послугами не обов’язково когось запрошувати з виїздом на місце, головне чітко поставити задачі. В результаті – ми розробляємо тендерну документацію, допомагаємо розмістити її в системі, консультуємо під час і після проведення торгів, коли потрібно допомогти з визначенням кваліфікації учасника, визначити переможця, відповідаємо на скарги, які можуть виникнути і відстоюємо право на оприлюднену позицію вже після проведення торгів.

Варто зазначити, що чинне законодавство дозволяє вартість таких робіт в тому числі перекладати на суб’єкта, який у тендері виграє. Таким чином замовник не несе якихось витрат за розробку такої документації.

М.В.: Тобто це можливість безкоштовно отримати якісну юридичну допомогу і ще й звалити на чужу людину усі проблеми пов’язані з організацією публічних закупівель?

В.С.: Саме так. При чому в цьому і учасник торгів зацікавлений. Адже в результаті перемоги, учасник отримує правильно складену документацію і уникає потреб в подальшому дозбирувати не відомо які папірці. Він має чіткі вимоги і знає, що йому потрібно подати і за які речі він може бути дискваліфікований. І таким чином надавачі якісних товарів, послуг і робіт захищені від того, що якісь «лабухи» переб’ють його ціну значно нижчою не піклуючись про якість.

М.В.: Якщо під резюмувати, то  публічні закупівлі – це добре, потрібно ними займатись, потрібно вчитись, залучати спеціалістів, витрати на яких можна перекласти на переможця закупівель. Так?

В.С.: Так, і це дає економію мінімум 10-20%.

М.В.: Всі в виграші.

В.С.: Так.

М.В.: Дякую за інтерв’ю.

В.С.: До зустрічі.